Чи є хоч одна людина, яка ніколи не танцювала? Навряд чи — кожен із нас хоч раз, та пританцьовував у такт музиці — може, на шкільному випускному, може, вдома під час прибирання.
Психологи впевнені, що тому є причина, і танець — це не лише вид мистецтва чи фітнесу, а й спосіб зробити своє життя кращим.
«У культурі будь-якого народу величезне місце відведено танцям. Танцювали всі від малого до великого, чоловіки і жінки, разом і порізно, парами, трійками, стіночками, хороводами. При всій складності виживання у давні часи та великих фізичних навантаженнях у побуті танцям відводилося дуже багато часу.
Як впливає на нас танець? Постава, координація, підтягнута постать — це зрозуміло, але як він змінює нашу особистість? Ось що каже наука.
Підвищує самооцінку
«Багато наукових праць підтверджують, що танці підвищують самооцінку. Будь-які танці — якщо тільки в них немає духу конкуренції та оцінки», — каже Пітер Ловат з лабораторії психології танцю при Університеті Хартфордшира. Наприклад, систематичний огляд 24 досліджень, проведений у 2018 році, показав, що і у дітей, і у дорослих завдяки танцям покращується сприйняття свого тіла. Іншими словами, рухаючись під музику, ми вчимося любити себе.
Але все не обмежується тілом: британська журналістка та письменниця Хелен Рассел розповідає, що «п’ятничні танці», які вона влаштувала за порадою доктора Ловатта у своїй вітальні, допомогли їй подолати синдром самозванця: після них вона без вагань удвічі збільшила гонорар за свій виступ на конференції , на що довго не наважувалася, та замовник погодився з новою сумою.
Допомагає приймати рішення
Як розповідає Пітер Ловатт, він та його колеги виявили, що танці допомагають справлятися з проблемами, причому все залежить від того, про яке завдання йдеться. Для творчих «затиків» краще підходить імпровізація, а коли треба знайти єдине правильне рішення, виручить структурований танець — чітко організований простором і часом, що складається з базових рухів.
«Іноді ми можемо місяцями шукати відповідь, прокручуючи в голові одні й ті самі варіанти. Коли подібні роздуми заводять у глухий кут, танець з нього виводить. Як це відбувається? Працює те, що я називаю фокусом уваги. Коли ми знімаємо увагу з думок та переносимо його на тіло та рух, то отримуємо доступ до відчуттів та емоцій, яких раніше не помічали», — каже Пітер.
Захищає від депресії
Основоположник аналітичної психології Карл Юнг вважав, що психіка нерозривно пов’язані з тілом. Страхи, образи, пригнічені емоції – все це залишає сліди: з’являються м’язові затискачі та нервовий тік, розвиваються хвороби. Але ця залежність не є односторонньою — тіло теж здатне впливати на свідомість. Саме ця ідея лягла в основу танцювальної терапії.
Після сильного стресу ми можемо надовго поринути у важкі думки та переживання, але часто змушені приховувати їх. Таке доросле життя: коли втрачаєш роботу чи хворієш, не можна виглядати подавленим, адже це можуть помітити діти чи літні батьки. Однак напругу, що накопичилась у тілі, можна випустити іншим способом — танцюючи.
Допомагає впоратися з емоціями
Танці стимулюють синтез нейромедіаторів, які безпосередньо беруть участь у формуванні настрою, у тому числі серотоніну. Він, попри розхожий міф, не є гормоном щастя, але відіграє іншу важливу роль — дозволяє сприймати світ із поточними процесами емоційно менш болісно. Простіше кажучи, танці допоможуть тобі дивитися на все, що відбувається, спокійніше і миритися з тим, що ти не можеш змінити.
Чим складніші танцювальні рухи, тим більше синхронності їм потрібно, і тим більше в кров людини викидається «гормонів радості» — ендорфінів.
Тренує розум
Ти чула, що ми використовуємо лише 10% мозку? Це міф – навіть проста ходьба вимагає від «сірих клітинок» маси обчислень: треба отримати сигнал від очей, обробити його, побудувати тривимірну карту навколишнього світу, віддати команду безлічі м’язів, а після зробленого кроку скоригувати 3D-модель, і все це за секунду . Деякі нейробіологи вважають, що основне завдання нашого мозку – забезпечувати рух.
Танець набагато складніший за прогулянку. Він задіює зір, слух, дотик, почуття рівновагу та пріоцепцію — усвідомлення того, де знаходяться наші кінцівки і як наші тіла розташовуються у просторі. Високе навантаження на мозок призводить до його розвитку.
Під час танців у мозку активується та сама область, що і при вимові слів. Це може вказувати про те, що танець у давнину був способом спілкування.
Численні дослідження показали, що танці впливають не тільки на емоції, а й на когніції. Так, наприклад, у людей похилого віку завдяки когнітивним сприйняттям підвищується концентрація уваги, зберігається або прискорюється продуктивність розумових процесів, покращуються показники інтелекту. Все це безпосередньо впливає на якість життя в умовах постійного збільшення його тривалості», – каже доктор Ловатт.
Ми часто чуємо, що залишитися молодою можна, тільки почуваючись такою. Танець – чудовий спосіб бути юною завжди. Він змінить не лише твоє тіло, а й мислення. Тож танцюй, і неважливо де ти це робиш — удома, на сцені чи у спортзалі.
