Чи є хоч одна людина, яка ніколи не танцювала? Навряд чи — кожен із нас хоч раз, та пританцьовував у такт музиці — може, на шкільному випускному, може, вдома під час прибирання.
Психологи вважають, що тому є причина, і танець — це не лише вид мистецтва чи фітнесу, а й спосіб зробити своє життя щасливішим.
«У культурі будь-якого народу величезне місце відведено танцям. Танцювали всі від малого до великого, чоловіки і жінки, разом і порізно, стіночками, хороводами. При усій складності виживання у давні часи та при великих фізичних навантаженнях у побуті танцям відводилося дуже багато часу.
Як впливає на нас танець? Постава, координація, підтягнута постать — це зрозуміло, але як він змінює нашу особистість? Ось що каже наука.
Підвищує самооцінку
«Багато наукових праць підтверджують, що танці підвищують самооцінку. Будь-які танці — якщо тільки в них немає духу конкуренції та оцінки», — каже Пітер Ловат з лабораторії психології танцю при Університеті Хартфордшира. Наприклад, систематичний огляд 24 досліджень, проведений у 2018 році, показав, що і у дітей, і у дорослих завдяки танцям покращується сприйняття свого тіла. Іншими словами, рухаючись під музику, ми вчимося любити себе.
Допомагає приймати рішення
Як розповідає Пітер Ловатт, він та його колеги виявили, що танці допомагають справлятися з проблемами, причому все залежить від того, про яке завдання йдеться. Для творчих «затиків» краще підходить імпровізація, а коли треба знайти єдино правильне рішення, виручить структурований танець — чітко організований простором і часом, що складається з базових рухів.
«Іноді ми можемо місяцями шукати відповідь, прокручуючи в голові одні й самі варіанти. Коли подібні роздуми заводять у глухий кут, танець з нього виводить. Як це відбувається? Працює те, що я називаю фокусом уваги. Поки ми думаємо, думаємо. Коли ми знімаємо увагу з думок та переносимо його на тіло та рух, то отримуємо доступ до відчуттів та емоцій, яких раніше не помічали» — каже Пітер Ловатт.
Захищають від депресії
Основоположник аналітичної психології Карл Юнг вважав, що психіка нерозривно пов’язані з тілом. Страхи, образи, пригнічені емоції – все це залишає сліди: з’являються м’язові затискачі та нервові тики, розвиваються хвороби. Але ця залежність не є односторонньою — тіло теж здатне впливати на свідомість. Саме ця ідея лягла в основу танцювальної терапії.
Після сильного стресу ми можемо надовго йти у важкі думки та переживання, але часто змушені приховувати їх. Таке доросле життя: коли втрачаєш роботу чи хворієш, потрібно не дивлячись ні на що знаходити ресурс. Тому напругу, що накопичилась у тілі, можна випустити іншим способом — танцюючи.
Допомагає впоратися з емоціями
Танці стимулюють синтез нейромедіаторів, які безпосередньо беруть участь у формуванні настрою, у тому числі серотоніну. Він, попри розхожий міф, не є гормоном щастя, але відіграє іншу важливу роль — дозволяє сприймати світ із поточними процесами емоційно та менш болісно. Простіше кажучи, танці допоможуть тобі дивитися на все, що відбувається, спокійніше і миритися з тим, що ти не можеш змінити.
Чим складніші танцювальні рухи, і чим більше синхронності їм потрібно, то більше в кров людини викидається «гормонів радості» — ендорфінів.
Тренує розум
Ти чула, що ми використовуємо лише 10% мозку? Це міф – навіть проста ходьба вимагає від «сірих клітинок» маси обчислень: треба отримати сигнал від очей, обробити його, побудувати тривимірну карту навколишнього світу, віддати команду безлічі м’язів, а після зробленого кроку скоригувати 3D-модель, і все це за секунду . Деякі нейробіологи вважають, що основне завдання нашого мозку – забезпечувати рух.