Кіно та індустрія моди – союз, укладений на небесах. Напевно, вся справа у режисерах, адже їм так уміло вдається вловити ефектний помах сукні на екрані. Або ж у величезному внеску модельєрів у світ кіно — так чи інакше, ця неймовірна співпраця явила світу кадри, що найбільше запам’ятовуються в історії. Розповідаємо про культові стрічки про моду, які варто подивитися кожному.
” Прекрасна мордашка” 1957
Не знайдеться модного фільму життєрадіснішого, ніж «Кумедна мордочка» Стенлі Донена. Одрі Хепберн грає Джо Стоктон – скромну продавщицю з книгарні в Нью-Йорку, яка плекає мрію вивчати філософію в Парижі. І невдовзі її бажання втілюється у реальність. Відбувається це абсолютно випадково, коли Джо стає музою відомого модного фотографа Діка Ейвері (Фред Астер). На тлі чудових декорацій, музики Джорджа та Айри Гершвін та з неповторними сукнями, створеними легендарним костюмером Едіт Хед та Юбером де Жіванші (який регулярно співпрацював з Хепберном), цей фільм став ідеальною одою світу високої моди.
«Фотозбільшення» (1966)
«Фотозбільшення» Мікеланджело Антоніоні — один із найпохмуріших фільмів із нашого списку. Події жахливого гламурного трилера розгортаються на заході 1960-х у Лондоні. В епіцентрі інтригуючої історії — чуттєвий модний фотограф Томас (Девід Хеммінгс), який переконаний, що випадково зафіксував момент убивства. Тривожна захоплюючість фільму приправлена чудовими камео: від Верушки до Джейн Біркін. Через роки «Фотозбільшення» є захоплюючою документацією поворотного моменту в історії моди.
Хто ви, Поллі Магу? (1966)
Хто ви, Поллі Магу? і «Фотозбільшення» були випущені в один і той же рік, але їх версії значно відрізняються. Хто ви, Поллі Магу? — це сюрреалістична сатира американського фотографа та режисера Вільяма Кляйна, яка глузує з крайнощів і фривольностей світу моди і робить це з гламурним гротеском. Костюми вам точно сподобаються – ідеальна капсула стилю 1960-х, але привабить також і чудова акторська гра Грейсон Холл у ролі міс Максвелл, владного головного редактора модного видання.
“Червоне дерево” (1975)
«Червоне дерево» розповідає про американську студентку-дизайнера Трейсі Чемберс (у виконанні Даяни Росс), чий одяг стає несподіваним хітом у салонах вищого суспільства Риму 1970-х років. Фільм режисера Беррі Горді не лише прославляє моду в її найяскравішому прояві, а й містить важливе політичне посилання, яке залишається актуальним і донині. Трейсі розривається між любов’ю до чорношкірого активіста з рідного міста Чикаго та привабливими, але, як виявляється, порожніми обіцянками кар’єри в Європі. «Червоне дерево» – це модна вульгарна фантазія з культовим саундтреком.
«Висока мода» (1994)
У масштабній і досить сатиричній одежі індустрії моди Роберта Олтмена все не так, як здається. У «мокументарі» режисера на екрані з’являються такі знаменитості, як Джулія Робертс, Софі Лорен та Лорен Бекол. Усі вони грають модниць, які приїхали на паризький Тиждень моди після смерті Олів’є де ла Фонтена – голови міської ради моди. Хоча фільм зазнав фіаско у прокаті та викликав змішані емоції у критиків, згодом спантеличена реакція модної індустрії змінилася любов’ю. Ще жодному фільму не вдалося з такою достовірністю передати модні покази 1990-х, що захоплюють дух.
«Диявол носить Prada» (2006)
Не багато фільмів про таємничий світ моди можуть посуперничати з успіхом «Диявол носить Prada» режисера Девіда Френкела. Захоплююча стрічка, номінована на «Оскар», розповідає історію Енді Сакс (Ен Хетеуей) — несмачно одягненої асистентки деспотичного редактора журналу «Подіум» Міранди Прістлі (Меріл Стріп). А Емілі Блант та Стенлі Туччі чудово доповнюють фільм у ролях амбітної асистентки Емілі та відданого стиліста Найджела. Але хто ж справжній лиходій в історії Енді: її хлопець Нейт чи грізний бос? Дебати вирують до цього дня.
Коко до Шанель (2009)
Якщо вам хочеться поринути в історію моди, ідеальним вибором стане ця стрічка про Коко Шанель у блискучому виконанні Одрі Тоту. Фільм розповідає про просту швачку Шанель до створення однойменного модного Будинку, який назавжди змінить уявлення про гардероб сучасної жінки. Екранне вбрання, люб’язно надані французькою художницею по костюмах Катрін Летер’є, чия робота над фільмом принесла їй премію César, просто чудові. «Коко до Шанель» — біографічний фільм про моду, який заглиблюється у життя великого дизайнера та пропонує можливість зазирнути у її внутрішній світ.
«Неоновий демон» (2016)
Психологічний хорор «Неоновий демон» Ніколаса Віндінга Рефна — фільм не для людей зі слабкими нервами (щоправда, від деколи жахливих сцен рятують карколомні вбрання). За сюжетом молода наївна модель у виконанні Ель Феннінг пізнає темніший бік модельного бізнесу, що призводить до демонічних одержимостей. Особливо вражає фінальна сцена: екзорцизм, некрофілія та багато, дуже багато крові. «Неоновий демон» сильно перебільшує порочність темних куточків світу моди, але сам фільм — дивовижне guilty pleasure.
«Примарна нитка» (2017)
Не багатьом фільмам вдається передати всі вимоги високої моди так само спритно, як «Примарна нитка» — чудовій картині Пола Томаса Андерсона. У ньому показані стосунки між світським дизайнером Реджинальдом Вудкоком, чий образ був частково натхненний Чарльзом Джеймсом, та дівчиною, яку він зустрічає у кафе на узбережжі та яка стає його музою. Акторська майстерність Деніела Дей-Льюїса, а також не менш вражаюча гра його колег Вікі Кріпс та Леслі Менвілл втілюють цю похмуру казку в яскраву, правдоподібну реальність. «Примарна нитка» відкриває вікно у світ повоєнної моди і є п’янким, майстерно сплетеним сюжетом.
«Круелла» (2021)
Нехай погляд студії Disney на світ моди може бути дещо нереалістичним, у ньому більше правди, аніж вигадки. Фільм розповідає передісторію знаменитої лиходійки зі «101 далматинця» Круелли Де Віль (Емма Стоун). Її кар’єра модного дизайнера починається з перевороту: вона відкидає квіткові принти та легковажність лондонського стилю 1960-х років і вирішує розбавити все це чимось темним та небезпечним. Історія Круелли перегукується з біографією багатьох реальних дизайнерів, наприклад, Вів’єн Вествуд та Джона Гальяно. І незважаючи на те, що костюми у фільмі часом не відповідають історичному періоду (зроблено це навмисно), сама історія не підвладна часу.
