Біля найхолоднішого села в світі, при температурі мінус 60 градусів горять так звані “зомбі-вогні”. Дим безперервно виривається з-під глибокого снігу всього в двох милях від села Оймякон, що розташоване в Сибіру.
Подробиці
Відтавання вічної мерзлоти, що пов’язане зі зміною клімату, призводить до того, що під час весняної та літньої спеки загорявся торф – і з тих пір він продовжує горіти.
9 грудня станція в Оймяконі, також відома як Полюс холоду, зафіксувала температуру мінус 60 °C, що лише на 7,7 °C нижче, ніж найнижча температура в історії цього населеного пункту. Незважаючи на це, вогонь продовжував горіти.
«Знімали неподалік від Оймякона, ближче до села Хара Тумул [у 3,6 км від найхолоднішого населеного пункту світу]». Це було поблизу літніх луків. Влітку там були лісові пожежі. У деяких випадках зимові пожежі сгасають навесні, через танення снігу, але не завжди, а в деяких районах вони тривають постійно. Такі фантомні пожежі трапляються не так вже й рідко», — розповів місцевий житель і фотограф Семен Сівцев.
«Я знаю навіть випадок, коли такі торф’яні пожежі горіли кілька років у районі Мундуллах, неподалік від Оймякона. Врешті-решт вони сгасли від поєднання сніготанення та сильних дощів. В результаті чотири роки тому на цьому місці утворилося озеро. Торф згорає, а на зміну йому приходить вода. Цьому також посприяло відтавання вічної мерзлоти, і протягом кількох останніх років у нас влітку були сильні дощі. Тільки минуле літо було відносно сухим».
Такі зомбі-пожежі можуть формуватися через витік метану. Мерзлий ґрунт починає відтавати, і в деяких випадках їх неможливо загасити. У районах залежів торфу або бурого вугілля раптово виділяється газ, замкнений у мерзлій землі на багато тисячоліть. Це призводить до лісових пожеж, які добре видно було через супутники, поблизу Оймякона наприкінці квітня, коли на землі все ще лежав сніг.
Найнижча офіційно зареєстрована температура в Оймяконі була мінус 67,7 °C у 1933 році, але місцеві жителі кажуть, що у січні 1924 року фіксували навіть більший мінус – 71,2 °C .