Коли величне цвітіння лілій добігає кінця, у багатьох садівників з’являються питання щодо подальших дій по відношенню до рослин. І тут головне не поспішати! Якщо серйозно порушити природні біологічні процеси, то наступного року можна позбавити себе повторного цвітіння цієї чарівної рослини.
За правилами лілії не можна обрізати після цвітіння! Звичайно, оголені стебла можуть псувати естетичність клумби, але без них рослини не нагромадять сили для розвитку на наступний рік. Тому у відцвілих лілій не чіпають жодні частини, за винятком сильно пошкоджених. Повне видалення надземної частини зупиняє життя цибулини безповоротно.
Щоб обрізка принесла лише користь, слід діяти за вивіреними інструкціями
1. Пожухлий колір зрізаємо завжди, навіть якщо він уже дав насіннєвий короб. Якщо хочеться поекспериментувати з посівним матеріалом, потрібно бути готовим до того, що лілія від того витратить свою енергію.
2. Обрізання проводимо навскіс, тільки справді гострим сікатором, попередньо продезінфекціювавши його.
3. До вересня стебла лілій жовтіють і усихають, після цього можна обрізати, залишаючи стебла заввишки близько 10-15см.
4. Якщо у фазу цвітіння хочеться зрізати квітку, то слід вибрати ту, що сформована на найміцнішій цибулиці, на ній має бути близько 5-7 бутонів.
Після цвітіння цибулини варто підтримати додатковим живленням, щоб ті заповнили витрачені сили перед настанням холодів. У пріоритеті стають фосфорно-калійні суміші. Це можуть бути цільові добрива для цибулинних, органіка у вигляді компосту або перегною (відро на кв.м. ґрунту), калію сульфат за дозуванням 15г на кв.м., або суперфосфат за схемою 25г на кв.м.
Щодо поливів, їх не можна припиняти повністю, легке періодичне зволоження ґрунту залишається необхідним, головне у процесі не потрапляти водою на надземну частину рослин.
За викопування цибулин приймаються на 3-5 рік, коли лілії обростають дітками. Але це зовсім не обов’язково, при естетичному вигляді клумби. У цілому нині морозостійкі сорти здатні безпроблемно зростати одному місці до 8 років, за умови заповнення садівником поживних речовин, у грунті.
Виняток – трепетні трубчасті сорти, тому що для них викопування потрібно щорічне. Викопують матеріал традиційно у вересні, а лілії білого кольору витягають або пересаджують в останніх числах серпня, після трьох тижнів з моменту цвітіння.
З ґрунту цибулини забирають разом із вже підрізаними стеблами. Далі з них ніжно струшують землю, а цибулини калібрують, принагідно видаляючи непридатні для подальшого вирощування (якщо такі є). Незначні дефекти вирізують гострим ножем. Потім матеріал замочують у слабкому розчині марганцівки на годину і відправляють на просушування віддалік від сонячних променів.
Для збирання лілій на зберігання їх додатково опудрюють золою. Після чого повертають поштучно в паперові конверти і складають в ящики, що мають вентиляційну перфорацію, присипаючи зверху дерев’яною стружкою.
Сприятлива температура для зберігання лілій 0+4 градуси
Також можна зберегти цибулини до весни посадивши їх у торф’яні форми. Такий практичний варіант дозволяє навесні без зайвої мороки пробудити квітку шляхом простого поливу та виставлення на сонячне вікно.