Підвіконня — улюблене місце всіх українських розсад. І водночас — найпідступніше. Бо здається: світло є, тепло є, місце є, а що ще треба? А треба, виявляється, трошки більше турботи, ніж просто приткнути стаканчики. Бо потім замість міцної розсади виходить втомлена, витягнута і знервована «гілочка віри».
Чим це підвіконне життя може зашкодити вашій розсаді?
1. Однобоке світло тягне розсаду, як сонце тягне кота — і виходить скручена в один бік
На підвіконні світло б’є з одного боку — і розсада починає вигинатись до вікна, як соняшник на змаганнях із гімнастики. Стебло стає тонке, ламке, а сил на плодоношення потім нема. І хоч крути горщики тричі на день — не завжди рятує. Бо рослина не дурна, вона знає, де тепло й світло, і йде туди.
2. Батарея знизу сушить повітря так, що розсада в’яне навіть після поливу
Підвіконня над батареєю — сауна для коріння. Повітря сухе, як анекдот про бухгалтерів, земля пересихає за кілька годин, і поки ви думаєте, що поливали вчора — корінці вже в стресі. А вологе повітря там, де? Правильно — не на підвіконні, а в мрії.
3. Температура — як у лотереї: вдень парить, вночі тягне холодом
Вдень сонце через скло пече, аж лійка в’яне, а вночі — з вікна дме так, що листя стискається в кулак. Оця перепадистість викликає стрес у розсади, затримку росту й ризик грибкових захворювань. А ви потім думаєте: чого вона така млява?
4. Місця мало, а у кожної рослини свої особисті межі
На підвіконні — три горщики, чайник, кіт і пульверизатор. Розсада тулиться, світла не вистачає, циркуляції повітря нема. І починається: то чорна ніжка, то пліснява, то витягнута розсада, яка вже проситься «посади мене кудись уже, будь ласка».
5. Легко пропустити момент, коли вже пора «з’їжджати»
На підвіконні зручно — все видно, під рукою. І тому часто розсаду не пересаджують вчасно. Думають: «Ще трохи постоїть». А вона вже давно хоче в більший горщик, або вже проситься в теплицю, а замість того — п’ється на одному місці, з жовтим листям і втомленими корінцями.