Протягом своєї історії РФ зуміла приєднати території багатьох країн-сусідів, скориставшись своєю тимчасовою перевагою у силі. Проте за все колись доводиться відповідати.
На думку багатьох фахівців у питаннях геополітики, цей момент настав. І відкрив цю «скриньку Пандори» президент РФ — власними руками, 24 лютого. Надмірно самовпевнений у двох своїх історичних союзниках — армії та флоті, Путін думав, що лише йому судилося вирішувати питання щодо встановлення державних кордонів. Проте масові втрати згаданих «союзників» у маленькій (порівняно з розмірами РФ) та гордій Україні різко поставили під сумнів уявлення про непереможність військ Росії.
Першою відчула можливість скористатися моментом Японія, яка терпляче чекала на свій шанс з 1945 року. Південна частина Курильських островів – територія, яка стала предметом суперечки між СРСР та Японією після закінчення Другої світової. І саме зараз влада Країни Вранішнього Сонця вирішила порушити це питання на найвищому рівні.
Вирішив скористатися своєю можливістю і Азербайджан, чітко вказавши Росії на неприйнятність використання терміна «Нагірний Карабах», натомість вимагаючи визнати ці землі «невід’ємною частиною Азербайджану». Саме Нагірний Карабах та постійна напруга з Азербайджаном – причина, чому Вірменія завжди тримала бік Росії, утримувала у себе російську військову базу.
Ще один історично спірний регіон Росії – Калінінградська область. Давня частина Пруссії, пізніше польський Крулевець, потім німецький Кенінсберг. З 1945 року це радянський, а тепер російський Калінінград. Але чи надовго? Стратегічної важливості для РФ надає унікальність розташування області у Європі та її вихід до моря. Проте абсолютна відірваність області з решти Росії — безсумнівно її вразливість.
Як грім серед ясного неба прозвучала заява польського генерала Вальдемара Скшипчака про Калінінградську область:
«Тепер слід було б заявити на неї права, як було раніше з відвойованими територіями. Цей район Калінінграда, на мій погляд, є територією Польщі. Ми маємо право висловлювати претензії на території, яку окупувала Росія».
А ще є молдавське Придністров’я, грузинська Абхазія та інші гарячі точки на карті навколо кордонів РФ. З усього видно — наближається серйозний перекрій політичної карти Євразії.
