Ці паттерни тільки тягнуть вниз і заважають нам бути щасливими, тому саме час їх позбутися.
1. Нічого не вийде
Так прийнято думати кожному з нас, коли завдання здається занадто складним або невдачі навалюються на нас, як сніжний ком. Але якщо фокусуватися на таких думках постійно і сприймати їх всерйоз, можна зіпсувати собі настрій і більше того позбавити віри в себе та не даватимуть можливості рухатися далі.
2. Мені вже пізно
Займатися балетом, писати вірші, робити пірсинг, фарбувати волосся в рожевий, змінювати професію, переїжджати, подорожувати, вивчати іноземну мову, закохуватися — потрібне наголосити.
Ми постійно самі собі створюємо рамки і дивні настанови про те, що кожному віку відповідає певна поведінка і відступати від шаблону категорично забороняється. Нібито це безглуздо і несерйозно, якщо пенсіонерка одягне жовтий плащ і кататиметься на самокаті або вирішить раптом піти вчитися в музичну школу.
Тільки це не більше, ніж безглузді стереотипи. Ви в будь-якому віці можете робити все, що вам заманеться, якщо дозволяє здоров’я. І не озиратися на інших. Так, почавши займатися балетом в 45, ви не станете професійною танцівницею, зате підтягнетесь, розвинете гнучкість і почуття ритму і просто отримаєте задоволення.
3. Мені не дано
Танцювати, малювати, вивчити математику, робити кар’єру. Ця думка виникає з уявлення про те, що для будь-якого заняття обов’язково потрібен талант, а без нього нічого не вдасться. І ось людині навіяли колись, що вона не має здібностей до мов або програмування, — і вона продовжує твердити це собі, обмежуючи свої перспективи.
Талант, звісно, штука корисна. Але випадків, коли людина до якоїсь справи не має ні грама здібностей, майже не буває. А отже, не варто налаштовувати себе на провал: дисципліна, перемегає талант.
4. Я невдаха
У суспільстві сформувався певний портрет успішної людини. Він добре заробляє, має шикарний будинок і машину, ефектно виглядає, популярний у протилежної статі. До того, хто не вписується в ці стандарти, можуть ставитися зневажливо. І сама людина теж починає думати, що з нею щось не так, називати себе невдахою.
Тільки ось успіх – поняття відносне, і для кожного він свій. І образливі думки в жодному разі не допоможуть досягти мети, а лише демотивують.
5. Мені до них далеко
Мало хто може похвалитися, що в дитинстві йому не ставили в приклад старанних і слухняних відмінників або «дітей маминої подруги», які виховані, грають на скрипці і перемагають на олімпіадах. Ми звикаємо порівнювати себе з іншими, шукати в собі недоліки і займатися самоїдством.
Але в цьому рівнянні забагато змінних. Щоб провести коректне порівняння, доведеться враховувати генетику, стан здоров’я, вроджені особливості характеру, походження, матеріальне становище сім’ї, зв’язки, удачливість та багато інших факторів. Тож зіставляти себе потрібно з самим собою — наприклад, із таким, яким ви були рік тому.
6. Потрібно робити все ідеально або не братися взагалі
Ця класична заповідь перфекціоніста змушує людину переживати і заважає їй братися за цікаві завдання та проекти.
Проблема в тому, що ідеал недосяжний і, щоб оримати ідеальний результат, спочатку треба прийти хоч до якогось. Так що варто нагадати собі: простіше довести до ладу поганеньку роботу, ніж з нуля створити шедевр.
7. За все потрібно платити
Інші варіанти: «Нічого не дається просто так», «Життя складається з чорних і білих смуг, і за білою завжди слідує чорна». Такі думки заважають насолоджуватися світлими, радісними моментами, привчають жити у тривожному очікуванні чогось неприємного. Вони навіть можуть бути симптомом херофобії.
Херофобія — страх щастя, коли людина відчуває ірраціональне огиду до щастя. Деякі медичні експерти відносять херофобію до тривожних розладів.
Хороші або погані події, що відбуваються з нами, є прямим результатом наших дій, або наслідком випадкового збігу обставин. Тут немає жодної закономірності, і чекати «розплати» за удачу та щастя не потрібно. Найчастіше такі установки йдуть з дитинства, від батьків, і якщо впоратися з ними самостійно не виходить, потрібно звернутися до психотерапевта.
8. У всьому винні батьки
Як варіант – уряд. Або погана генетика. Або діти, сусіди, огидні дороги, злий начальник, бридкий клімат. На них дуже зручно звалити відповідальність за свої невдачі, а самому залишитися непогрішною жертвою.
І хоча токсичні батьки чи неадекватні чиновники справді здатні ґрунтовно зіпсувати нам життя, скарги та звинувачення не допомагають зробити ситуацію кращою. Варто вчитися мислити проактивно. Тобто визнати, що проблема є, і подумати, як вчинити, щоб зробити своє життя комфортнішим.
9. Нехай якось саме
Буду ігонорувати проблему і вдавати, що її не існує, і, можливо, все вирішиться сама собою. Але проблеми нікуди не діваються: хворий зуб сам себе не вилікує, кран не перестане протікати, а банк не прощає кредиту.
Спроби сховати голову в пісок можуть лише погіршити ситуацію.
10. Почну з завтра, з понеділка або з нового року
Ідеальний момент для того, щоб почати працювати над собою або робити те, що ви мрієте – вже сьогодні. І за бажанням вибрати підходящий час — понеділок, молодий місяць, або коли буде менше роботи чи діти виростуть — часто ховається страх невдачі.
Один із найкращих способів подолати таку установку — почати діяти в тому місці і часі, де ви зараз перебуваєте.
