Типовий багатоквартирний будинок, який будували в період з 1950-1980 рр. з метою заселити якомога більше людей та дати можливість мати власне помешкання. Саме таким чином Микита Хрущов реалізував проєкт масового будівництва. В таких 5 та 9-поверхівках немає ліфтів, сміттєпроводів, технічного поверху, досить малий метраж. Недоліки є, але на вторинному ринку такі помешкання продовжують цікавити велику кількість людей.
Загалом, термін експлуатації вийшов. І в цілому потрібно зносити старі будинку, де вже і комунікації бажають кращого, відсутня нормальна теплоізоляція. Але в Україні немає чітких механізмів щодо розв’язання подібних питань та ще й в великих масштабах. Потрібна згода 100% мешканців, щоб знести помешкання. Але ж тут треба розуміти, що людям потрібне альтернативне рішення, де жити на період проведення робіт та будівництва нового житла, яким чином це повинно вирішуватися на матеріальному рівні. В більшості випадків, якщо не у всіх, мешканці «хрущівок» не мають фінансової змоги вкладатися у зведення нового будинку. У влади також немає пропозицій та кейсів. Питання періодично підіймається, але воно так і залишається на рівні питання. Теорія без практики.
В Україні понад 30 000 застарілих будинків, які складають велику частку житлового фонду. З них третина — «хрущівки». Тільки в Києві понад 165 тисяч квартир з цього застарілого фонду. Якщо додати до цього решту міст, районних центрів та селищ, стає зрозумілим, наскільки ідея оновлення житлового фонду є утопічною. На разі, зносити «хрущівки» не планують. Тож українці залишаються жити у своїх домівках, хоча й фізично зношених.
Читайте також:
Десять порушень, за які дачники в Німеччині можуть отримати штраф