Як шампанське з простого вина перетворилося на предмет розкоші

Без шампанського важко уявити весілля, підписання ділової угоди, спортивний захід, художню виставку. Як так сталося, що ігристе вино, виготовлене в посередньому французькому регіоні, перетворилося на видатну й престижну ікону сучасного світу — з’ясуймо далі.

Чотири основні «міфи»: як працює маркетинг

Бульбашки в келиху — це прекрасно. Як і доступні ціни на шампанське в Україні. Однак насправді славу ігристому напою принесли «міфи». Вони сформували образ шампанського, який тепер асоціюється з його вживанням. Історії, наведені нижче, приклад колективного міфотворення, а також його вплетення у філософію культових торгових марок.

Міф щодо походження

Спершу регіон Шампань, що на півночі Франції, славився шерстю. Холодний клімат не давав змоги вирощувати виноград, який могли б використати для виготовлення першокласних вин. Місцеву алкогольну продукцію перетворили на рекламний хід, коли гості регіону купували шерсть.

Монахи дійсно збували ігристе вино з метою фінансування монастирів. Однак П’єр Периньон з’явився в записах на початку XVII століття, зробивши акцент на поняттях спадковості, автентичності, дотримання багатовікових традицій. Він не винайшов ігристі вина, адже формування бульбашок — природний процес, який відбувається за певних умов.

Міф щодо розкоші

Факт, що шампанське продається як предмет розкоші, пояснюється низкою історичних подій:

1. Короля франків Хлодвіга I коронували в Реймсі. На церемонії подавали місцеве ігристе вино. Відтоді коронація супроводжується шампанським, а напій вважається вибором «привілейованих».
2. За формування образу також відповідальний Людовік XIV, найбагатший монарх в історії. Згодом його нащадок Людовік XV надав дозвіл на продаж шампанського в скляних пляшках. Цікаво, що на етикетках зображували виключно видатних людей, наприклад Марію-Антуанетту.

Міф щодо національного надбання

Шампанське пов’язано з «душею» й характером нової Французької республіки. Наполеон використовував його, щоб створити лояльну, але працелюбну буржуазію. Коли його армію розгромили, винокурня Veuve Clicquot відкрила свої погреби для загарбників із метою завоювати новий ринок. Жан-Ремі Моет націлився на США, а одним із покупців став Джордж Вашингтон. Після падіння Французької республіки в 1814 році розпочався розквіт шампанського. У 1930-х роках ігристе вино, виготовлене в Шампані, отримало сертифікат AOC.

Міф щодо сучасності

З 1900-х років рекламні кампанії, присвячені шампанському, відстежують тенденції у світі. Ігристе вино подавали на презентації Ейфелевої вежі. Шампанським пригощали пасажирів пароплава «Титанік». Не так давно до просування образу залучили Джеймса Бонда й Одрі Хепберн, а в наші дні — Бейонсе.

Завдяки колективному міфотворенню виробники шампанського скористалися сприятливими соціальними тенденціями. З того часу ігристе вино, народжене в Шампані, подолало культурні суперечності й посіло вагоме місце міжнародному ринку.