Селера та інші «невинні» продукти, що підвищують цукор

Всім відомо, що склянка газованого напою або шматок торта піднімає рівень глюкози в крові. А ось про те, що існують овочі, які попри всю свою корисність можуть сприяти стрибку цукру і, відповідно, провокувати викид інсуліну — знають одиниці.

Мова йде не лише про конкретні продукти, а й про безліч нюансів у їх приготуванні та побудові системи нашого харчування загалом.

Селера або морква у багатьох асоціюються з користю. Але насправді, в моноваріанті (якщо не поєднувати з іншими продуктами) вони сильно підвищують глікемічний індекс та рівень глюкози. Тож згризти морквину з погляду біохімії — практично те саме, що з’їсти десерт.

Фрукти в якості перекушування не підходять. Особливо ті, які мають високий глікемічний індекс. Наприклад, кавун, диня чи ананас. Також більш високий ГІ мають сушені фрукти (наприклад, родзинки) через вміст у них концентрованих цукрів. Фрукти, консервовані в сиропі – це, взагалі, справжня цукрова бомба.

Також швидкими джерелами глюкози є соки. Завдяки рідкій консистенції глюкоза блискавично всмоктується у кров. Для наочності: вміст цукру у склянці виноградного соку та у 4 пончиках – однаковий. Відповідно, для організму склянка соку найчастіше рівносильна повноцінному прийому їжі. При цьому почуття ситості через інсулінові стрибки дуже швидко зміниться почуттям голоду, тому знову доведеться їсти, а добова норма калорій зросте у кілька разів.

Коли з фрукта роблять свіжий сік, з нього прибирають не тільки шкірку, в якій міститься багато вітамінів але і клітковину, яка виступає як буфер, тобто пом’якшує дію глюкози. Тому фреш взагалі не ЗОЖ!

Білий цукор демонізують з усіх боків. Але насправді набагато більше шкоди організму завдають його замінники синтетичного походження. Вони ще більше знижують чутливість рецепторів, оскільки організм отримує не глюкозу, а лише відчуття її надходження. Воно настільки сильне, що в результаті, щоб відчути заповітний смак, організм вимагає дедалі більше солодкого.

Здоровій людині з фізіологічним харчуванням немає сенсу розраховувати глікемічний індекс. Але орієнтуватися на нього варто при виборі перекусів. Перекус морквяними паличками, наприклад, призведе до різкого підвищення глюкози в крові. Якщо таких епізодів буде дуже багато, вони регулярно повторюватимуться, то ризик появи інсулінорезистентності збільшується в десятки разів.

Підвищений цукор призводить не лише до діабету, а й до інсулінорезистентності.
Все частіше фахівці почали говорити про такий стан організму, як інсулінорезистентність. Це коли зменшується чутливість клітин до гормону інсуліну, а той у свою чергу не може перенести глюкозу всередину клітин, і вона накопичується в крові. Спосіб життя сучасної людини сприяє тому, що ризик її розвитку збільшується. Це підступний стан, тому що на початкових етапах його складно помітити, а працювати з наслідками, що вже є, набагато складніше.

Проблема швидкої доступності їжі. Якщо раніше потрібно було докласти зусиль, щоб її добути, то зараз її можна замовити в кілька кліків, навіть не відриваючись від надсидженого міісця. Через те, що ми стали більше їсти, суттєво погіршилася якість та з’явилося багато висококалорійної їжі – швидких вуглеводів та трансжирів.

Інсулінорезистентність – бич нашого часу. Більшість із нас навіть не підозрює про те, що вона є, тому що інсулінорезистентність не має явних симптомів. А саме вона служить основою розвитку цукрового діабету 2 типу та багатьох інших захворювань (серцево-судинних, полікістозу тощо). За даними ВООЗ, у 2021 році від цукрового діабету страждали 529 млн людей у ​​світі. Згідно з прогнозом, до 2050 року їхня кількість зросте майже до 1,5 млрд осіб.

Ознаки інсулінорезистентності

Перше, на що часто не звертають уваги, — збільшення ваги. Точніше, звичайно, помічають, але не пов’язують зі станом здоров’я безпосередньо. А якщо вага зростає без зміни раціону – це змушує припустити, що рецептори підшлункової залози стають резистентними, не сприймають інсулін. І тому механізм розподілу глюкози в організмі порушується.

Ще один тривожний дзвіночок – поява папілом на шкірі (фіброепітеліальних поліпів). Вони не мають нічого спільного з родимками або вірусом ВПЛ. Це нарости на шкірі, які, як правило, не болять і можуть з’являтися знову навіть після видалення. Найчастіше вони виникають у ділянці шиї, грудей (у зоні бюстгальтера) та пахвових западин. Потемніння цих зон може бути однією з ознак інсулінорезистентності.

Це найчастіші та явні ознаки. Але таких ознак досить багато, і зазвичай без допомоги фахівця складно визначити основну причину їхньої появи.

Які продукти знижують рівень глюкози?

Не треба думати, що після селери необхідно з’їсти продукт, який знизить цукор. Набагато простіше та корисніше спочатку продумувати поєднання інгредієнтів у блюді так, щоб цей рівень не підвищувався. Додавати безпечні компоненти, які зменшуватимуть стрибки глюкози. Наприклад, продукти, які багаті клітковиною, не містять великої кількості швидких вуглеводів або ферментовані продукти.