Делікатне питання: що робити, якщо хропиш

Хропіння зустрічається у 20-40% населення – у тому числі у жінок. Звідки ж береться цей прикрий феномен, чому одні хропуть з дитинства, а інші лише на схилі літ, і що сучасна медицина може запропонувати людям, які страждають від хропіння та його наслідків?

Сам звук хропіння формується лише на рівні глотки – органу, утвореного переважно м’якими тканинами і немає жорсткого каркаса (на відміну, наприклад, від гортані – органу, побудованого з хрящової тканини). Глотка є воронкоподібним каналом, сплющеним у переднезадньому напрямку, і з’єднує, з одного боку, порожнину рота і носа і, з іншого боку, стравохід і гортань. Коли лікар «оглядає горло» за допомогою шпателя, перш за все, він оглядає саме горлянку і те, що до неї належить – піднебінні мигдалики, м’яке піднебіння, піднебінні дужки та задню стінку глотки. Все, що звужує просвіт глотки, сприяє розвитку хропіння і небезпечного феномена – зупинки дихання уві сні, тобто апноє сну.

Сам звук хропіння створюється вібрацією м’яких тканин глотки при проходженні потоку повітря через її звужений просвіт. Коли іноді цей просвіт повністю зникає (стінки захлопуються), настає зупинка дихання, пов’язана з обструкцією глотки, і це може тривати від кількох секунд до двох хвилин.

Причини виникнення хропіння

Якщо у дітей головними факторами, що сприяють обструкції глотки та хропіння (а іноді і зупинкам дихання), є збільшені піднебінні мигдалики та аденоїди, то у дорослих найчастіші причини хропіння та зупинок дихання уві сні – надмірна маса тіла та вікові зміни м’якого піднебіння, що призводять до його в’ялості та провисання. Крім цього, існує чимало інших факторів, що сприяють розвитку хропіння або ускладнюють його. Їх можна розділити на анатомічні, пов’язані з особливостями будови та функціональні.

Анатомічні – це, перш за все, збільшені піднебінні мигдалики, низько розташоване і потовщене м’яке піднебіння, великий, потовщений піднебінний язичок, порушення прикусу (в основному пов’язане зі зміщенням нижньої щелепи назад), закладеність носа.

Функціональні – це дія алкоголю, транквілізаторів, куріння, сильної втоми, чоловічих статевих гормонів (що стосується не лише чоловіків, а й, наприклад, жінок із синдромом полікістозних яєчників).

Люди, які починають хропіти в молодому віці, часто мають анатомічні особливості будови глотки або нижньої щелепи, тому схильні до хропіння. Частина людей починає хропіти вже в другій половині життя, що найчастіше пов’язано з набором ваги та/або процесом старіння та вікових змін м’якого піднебіння – причому часто обидва ці процеси протікають паралельно.

Апноє уві сні

Хропіння та зупинки дихання уві сні – два етапи одного процесу. Зрозуміло, не всі, хто хропуть мають зупинки дихання уві сні. Але практично всі люди з зупинками дихання, пов’язаними з обструкцією глотки уві сні, тією чи іншою мірою хропуть. Той, хто поки що лише хропе, у майбутньому, швидше за все, матиме тією чи іншою мірою і зупинки дихання.

У важких випадках, коли зупинок дихання за ніч відбувається багато, з’являється сонливість вдень та відсутність почуття бадьорості після нічного сну. За ті більш ніж 20 років, що я займаюся цією проблемою, у мене перебували тисячі пацієнтів, у яких за ніч дихання зупиняється до чотирьохсот-п’ятисот разів (або 50-80 зупинок за годину сну). Нічна сатурація у них може дуже сильно знижуватись – вона часом опускається до 50-60%, тоді як вдень вона може бути абсолютно нормальною – 95-99%. Все це виявляється в ході нічного дослідження за допомогою спеціального невеликого реєстратора, що записує протягом нічного сну ряд фізіологічних параметрів, що належать до дихання та серцевого ритму.

Чи ти маєш зупинку дихання уві сні – що має змусити насторожитися?

Дуже насторожує поєднання переривчастого хропіння, коли хропіння змінюється паузами по 30-60 секунд, а потім відновлюється, з денною сонливістю. Іноді сонливість вдень може досягати крайніх ступенів – мені доводилося бачити пацієнтів, які потрапляли у ДТП через те, що вони заснули за кермом автомобіля або засипають під час очікування своєї черги під кабінетом лікаря. Буває, що сонливість не виражена яскраво і начебто б не турбує людину, але при нічному моніторингу у неї виявляються тяжкі порушення. На щастя, в наші дні ці проблеми успішно лікуються, і можна повернути такій людині гарну якість життя, врятувати його від серйозних серцево-ссудинних ускладнень, пов’язаних із частими нічними зупинками дихання.

Що робити?

• Якщо серйозних порушень дихання уві сні немає (а в цьому варто було б спеціально переконатися, виконавши відповідну діагностику – кардіореспіраторне моніторування) і справа обмежується лише хропінням – завдання лікаря полягає в тому, щоб з’ясувати, які саме фактори створюють умови для розвитку хропіння. Універсальною рекомендацією могло б стати зниження маси тіла у тих, у кого вона явно надмірна. Це працює здебільшого, але не у всіх.
• Якщо зайвої ваги немає, можливо, справа в особливостях будови глотки або нижньої щелепи. У багатьох випадках ці порушення піддаються хірургічній корекції, або ортодонтичному лікуванню, або вимагають застосування спеціальних кап під час нічного сну. Негативні ефекти від вікового зниження тонусу м’язів піднебіння можна послабити за допомогою спеціальних вправ для м’язів глотки, але їх доведеться робити регулярно (щовечора, як і всі фізичні тренування). Вони діють лише доти, доки виконуються.
• Існують також пристрої, що дозволяють зробити тренування м’язів глотки більш контрольованим. У тих випадках, коли хропіння має чітку залежність від положення на спині, можуть допомогти спеціальні пристрої, які привчають уникати сну в цьому положенні. Для лікування хропіння створено та запатентовано більше сотні різноманітних пристроїв – фіксатори язика, вставки в ніс, кліпси, різноманітні спреї тощо, але переважна більшість із них не має доведеної ефективності.
• Найсерйозніша доказова база є у СРАР-апаратів для неінвазивної респіраторної підтримки під час нічного сну, але вони застосовуються не для усунення хропіння (хоча, заради справедливості, хропіння на фоні їх застосування теж не буде), а для лікування обструктивних порушень дихання уві сні, в основному тяжкого ступеня.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що у хропіння немає якоїсь однієї причини, і завдання лікаря – розібратися, що саме в даному конкретному випадку призвело до його появи. Хірургічні втручання, що виконуються з приводу хропіння, вимагають дуже ретельного відбору кандидатів і часто не забезпечують хорошого довгострокового ефекту – багато в чому через розвиток вікових змін м’якого піднебіння та набору ваги. Що стосується порушень дихання уві сні, тут справа така, що чим важчі вихідні порушення, чим більше виражена денна сонливість, тим більшого успіху можна досягти в ході лікування у лікаря, що спеціалізується на лікуванні даного кола проблем.